Өлеңдер сөздерi / текст песни
27. I-ney - Згасає Сяйво Почуттів ("ТИХИЙ РАЙ")
28.05.2026
2
Згасає сяйво почуттів в моїй душі, в моїх очах,
І я спускаюся на землю з неба
Я так застряг в твоїх кайданах, наче у неволі птах,
Його на волю випустити треба.
Вже десять місяців минуло з того моменту
А ми з тобою шукаємо вперто аргументи.
Бути разом, дихати в унісон, бачу я п’ятий сон
Уже від пляшки абсенту.
Напевно ти страждаєш, напевно ти мене кохаєш,
Даремно, але ти знаєш, таємниць не відкриваю.
Можливо, нам тепер потрібно з потягу зійти,
Розірвати ланцюги, і втекти від цих рутин.
Мені набридло бути в почуттях як бидло,
Слухати весь час твої страждальні молитви.
Ритми мого серця б’ються, наче в терціях,
Думаєш, в мені совість озветься? Та ні.
Як у вогні згорає той птах, котрий літає
В нашій з тобою спальні, свободи там немає…
Але твої моралі надто невдячні, й надалі
Я відчуваю лиш смак тої гіркої печалі.
Сідає за обрій сонце, я дивлюсь у розчинене віконце.
Гронце винограду лиш нагадує про зраду.
Я знаю, тебе це не радує, та завжди кажу правду як є.
Інакше, наче за гратами, інакше градом поб’є.
Не знаю чи ти відчуваєш холодні дотики моєї печалі,
Чекаю з тобою прощання, а ти до цих пір вінчання.
Але всі твої намагання здавались такими марними.
І сердець наших єднання вже немає в реаліях.
Моє кохання до тебе вбите, залишилось обмити сито,
Облити брудом то корито, і буде все шито-крито.
Думки про відносини наші заполонили мені голову
Ми стали старші, і дивимось у різні сторони.
Крок вперед і крок назад – так тупцюємо на місці,
І бездоганний хіт-парад не візьме нашу пісню.
Я знаю вже зірок парад не на твоєму боці
І білосніжний снігопад прийде в новому році.
І я спускаюся на землю з неба
Я так застряг в твоїх кайданах, наче у неволі птах,
Його на волю випустити треба.
Вже десять місяців минуло з того моменту
А ми з тобою шукаємо вперто аргументи.
Бути разом, дихати в унісон, бачу я п’ятий сон
Уже від пляшки абсенту.
Напевно ти страждаєш, напевно ти мене кохаєш,
Даремно, але ти знаєш, таємниць не відкриваю.
Можливо, нам тепер потрібно з потягу зійти,
Розірвати ланцюги, і втекти від цих рутин.
Мені набридло бути в почуттях як бидло,
Слухати весь час твої страждальні молитви.
Ритми мого серця б’ються, наче в терціях,
Думаєш, в мені совість озветься? Та ні.
Як у вогні згорає той птах, котрий літає
В нашій з тобою спальні, свободи там немає…
Але твої моралі надто невдячні, й надалі
Я відчуваю лиш смак тої гіркої печалі.
Сідає за обрій сонце, я дивлюсь у розчинене віконце.
Гронце винограду лиш нагадує про зраду.
Я знаю, тебе це не радує, та завжди кажу правду як є.
Інакше, наче за гратами, інакше градом поб’є.
Не знаю чи ти відчуваєш холодні дотики моєї печалі,
Чекаю з тобою прощання, а ти до цих пір вінчання.
Але всі твої намагання здавались такими марними.
І сердець наших єднання вже немає в реаліях.
Моє кохання до тебе вбите, залишилось обмити сито,
Облити брудом то корито, і буде все шито-крито.
Думки про відносини наші заполонили мені голову
Ми стали старші, і дивимось у різні сторони.
Крок вперед і крок назад – так тупцюємо на місці,
І бездоганний хіт-парад не візьме нашу пісню.
Я знаю вже зірок парад не на твоєму боці
І білосніжний снігопад прийде в новому році.
Комментарии