Залишок - Крилата колискова

Крилами пташиними в хмари линем ми.
Осінню даровані нам вони були.
І поки щасливі ми, крила пурхотять,
з ними не розлучимось, їх в нас не одберуть.
Там, де вранці ангели гуляють по росі,
ходимо окрилені небом босоніж.
Хоч кусає холодом свіжість неземна,
та не знають спокою кусані уста.
Сонце разом з нами лягає і встає,
гріє ніжним дотиком і як любов пече.
Місяць срібним човником вестиме між зірок.
Ми нічкою-котиком згорнемося в клубок.
Крилами пташиними небо розсічем,
ще трішки погуляємо, а потім утечем.
Бо нам не треба ангелів, ні їхньої роси.
Ми, на землі кохаючи, злітаєм вище всіх.